гетьманъ Шереметева: во̂нъ плюндрує села та хуторы украиньски̂, выгубляє наро̂дъ, розливає кровь. Старый Остапъ, батько гетьмана, писавъ до приятеля свого Бутурлина (зъ нимъ во̂нъ такъ подружився въ Кієвѣ, що навѣть взывавъ єго названымъ сыномъ), що коли бъ Бутурлинъ бувъ за воєводу, то й жаднои бъ колотнечи не було, що все лихо повстало черезъ Шереметева та Ромодановского. „Сынъ мо̂й, пише, якъ заприсягався, такъ и присяги додержати хоче й зо̂статись непохибнымъ по̂дданымъ и слугою єго царского величества; не бувъ во̂нъ зрадникомъ та й не буде. Але панъ Шереметевъ и панъ Ромодановскій не вважають на єго заслуги; вони хотѣли єго забити, намъ подавали сю звѣстку ваши̂ жь милости Москалѣ; тымъ то сынъ мо̂й й братъ вашои милости мусить поневолѣ небезпеченьству житя свого запобѣгати. Шереметевъ святи̂ монастырѣ въ нѣвець обертає, черцѣ выгнани̂ по чужихъ мѣстахъ та пустеляхъ блукають, вашои милости слузѣ Левку сказавъ Шереметевъ голову стяти, а мене примусивъ тѣкати съ Кієва до Чигирина“.
Выговскій, мовлявъ, разомъ на обыдва боки затинавъ: тутъ намовляє черезъ полковнико̂въ козацтво Кієва добувати та посылає Гуляницкого съ полками царского во̂йска бити, якъ що поткнеться; а тутъ пише універсалы до народу, що бъ не важилися во̂йска московского зачѣпати. Москва почала й собѣ такого жь способу заживати. Выговскому прислано листъ, де було сказано, що, скоро перестане кровь розливати, то выбачать єму за всѣ вчинки й будуть єго зъ усѣмъ во̂йскомъ запорозкимъ держати въ милости. Тымъ же самымъ часомъ наказано Ромодановскому ити на Украину, а воєводы путивельски̂ съ царского таки наказу загадали стряпчому Григорію Касогову, що бъ ишовъ съ шматомъ во̂йска на помо̂чь полтавско̂й партіи, що повстала на гетьмана.
Съ початку мѣсяця грудня Ромодановскій прийшовъ зъ во̂йскомъ на Украину й розповсюдивъ широченькій універсалъ. У нему такъ, якъ и въ то̂мъ листѣ, що дано полку полтавскому, прописани̂ були всѣ вчинки Выговского та єго брехнѣ, що царь буцѣмъ хоче скасувати козацтво, зачѣпалися интересы
