й народу: показувано, що по пактахъ гетьмана Хмельницкого, съ тыхъ податко̂въ, що збирали по Украинѣ, треба давати плату козакамъ, а Выговскій не дававъ, бравъ єѣ собѣ, плативъ съ того усякимъ затяжцямъ, котрыхъ содержувавъ, значить, коштомъ та отягченємъ народу украиньского. Наро̂дъ украиньскій запрошувано помагати во̂йску московскому та постачати єму харчь. Зъ сего універсалу выходило, що незгода мѣжь урядомъ московскимъ та гетьманомъ немовь во̂ддавалася на судъ усего народу.
Выговскій и собѣ розповсюдивъ у полку полтавско̂мъ універсалъ, умовлявъ козако̂въ, що бъ корилися єму та на ворога стали, се бъ то на во̂йско московске: „Въ иншо̂мъ разѣ, каже, намъ нѣчого не доведеться вчинити, якъ посвѣдчившись милостивымъ Богомъ, зъ усѣмъ во̂йскомъ запорозкимъ вашу злючо̂сть всему свѣту ознаймити“.
Ромодановскій, прийшовши, немовь знакъ давъ партіи пушкарѣвско̂й. Вона ожила. На закликъ Ромодановского, до єго во̂йска полинула розвіяна голота, почувши шарпанину; зновь ставъ полкъ зъ дейнеко̂въ. Полкъ миргородскій першій мусивъ до̂знати кару, що готувалася Украинѣ. Во̂йскови̂ московски̂ ускочили зъ дейнеками у Миргородъ й обшарпали єго такъ, що мѣщане, каже лѣтописець, зо̂сталися голюсѣньки̂. Степанъ Довгаль зробився зновь полковникомъ. Зво̂дто̂ль во̂йско рушило до Лубень. Швець, не мавши силы боронитися, зо̂бравъ козако̂въ й заздалего̂дь выйшовъ; замо̂жни̂ люде тѣкали зъ усѣмъ своимъ добромъ у ростичь. То̂льки злиднѣ зо̂сталися въ Лубнахъ и пристали до дейнеко̂въ. Москалѣ зъ дейнеками спалили Лубны й обшарпали монастырь мгарскій, де знайшли грошѣ, замуровани̂ въ стѣнцѣ, по тодѣшнему звычаю; князь Ромодановскій на силу спипивъ чернь, що була заходилася увесь монастырь руйнувати. Зъ Лубень во̂йско рушило далѣ, поплюндрувало Чорнухи, Горошинъ, Пирятинъ; по̂дъ Варвою була невелика бо̂йка зъ Гуляницкимъ. Пото̂мъ князь ставъ зъ во̂йскомъ по̂дъ Лохвицею зимувати. Дейнеки волочилися по лѣвобережно̂й Украинѣ, грабували замо̂жныхъ людей, палили ихъ хаты…
До Лохвицкого табору князя Ромодановского почали прибувати й московски̂ во̂йскови̂ й козаки. Прибувъ князь Куракинъ, князь Семенъ Пожарскій и Льво̂въ. Що бо̂льшь звѣстка
