По актових книжках київського центрального архиву зберегло ся кілька судових процесів, що сьвідчать нам про народні зборища сїльских громад, спокон віку істнувавших по південно-західній Українї. Для істориї права як руського так і інчих Славян сї процеси мають таку вагу, як для істориї нїмецького права акти давних нїмецьких громад — Ordeel і Weisthümer. Судові процеси сїльских народних громад, так само як і акти нїмецьких марок, показують склад громад, устрій народного віча, правничі звичаї і той лад, яким вели ся процеси. Присуди пародних зборищ (віче) не записували ся, зберегала їх народна память. Пізнїйше вже, коли судам надано правдивої і широкої орґанїзациї, почали подавати до уряду присуди народних віч; а в урядях записували їх в книги. Але се чинили не завсїди, а де-коли, бо залежало воно від волї громади і тих приватних людий, що підлягали під юрисдикцию народного віча. От через що в тих книжках, які я переглянув; (а переглянув я їх трохи що не три сотнї) я здибав ледві 22 судових актів. Самий найдавнїйший з них року 1564, а самий останнїй року 1622. От на сїх актах і зложив я свою моноґрафію.¹)
- ↑ Сочиненія Н. Д. Иванишева, Кіевъ, 1876.
