Господарі, що складували зборище, звали ся: сходатаями, сходатаями-суграничними, сусїдьми околичними, сусїдьми-суграничниками; або суддї копні, мужеве, панове-мужове, обчіє. Між ними відрізняли ся старики; думки і погляди їх шанували, особливо тодї, коли треба було виректи присуд на підставі прежнїх присуд народного зборища.
Кожен господар повинен був приходити на зборище, до того-ж крестяне за молодого віку брали шлюб, виходили на відшиб і заводили власне, відрубне господарство, то через се у кожного господаря була спроміжність довгима лїтами спостерегати народне звичайне право і переказувати єго своїм дїтям і молодшому поколїню. Таким чином віче було не тілько судом, але й школою, де люди навчали ся народному праву.
Опріч сходатаїв на зборище запрошували людий з трох сїл сусїдної громади, по одному чи по два чоловіка з села. Отсї запрошені звали ся людьми сторонними; вони не брали участи нї в порадах, нї в присудах; вони тілько спостерегали, як і що дїяло ся на вічу на те, щоб, коли треба буде, посьвідчили, який був позов і який положило по єму присуд — віче.
Пани і їх окономи могли теж приходити на копу; се трапляло ся за таких випадків, коли вони приводили на віче своїх підданків; одначе вони не брали участи нї в порадах, нї в присудї. Як народне зборище, так і обвиновачуємі могли закликати з громадського уряду возного. Тодї возний, яко сьвідок, писав протокол і подавав єго до уряду, а в урядї записали в актову книжку.
Численність сходатаїв була часом вельми велика; напр. на вічу 1601 р. було близко сотнї чоловік, хоча се ще були не всї сходотаї, бо деякі пани не пустили на віче своїх підданкїв. На копї 1602 р. зібрало ся близько 150 судцїв.
Копа збирала ся в центральному селї своєї громади: таке село звало ся коповищем, або копищем. Копа збирала ся і радила ся на зборі. Коли треба було розсудити яку карну справу, копа збирала ся там, де заподїяно злочинство, в гаю, в бору, на полї, під горою. Коли доводили ся розсудити позов про землю, копа збирала ся на спорній межі. Коли в околицї
