Сторінка:Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 3 —

риство пристало до такої поради і обібрало на гетьмана Суховієнка. Він обіцяв ся Запорожцям, що йти ме сьлїдом Бруховецького, що за підмогою Татар та Турків проводити ме далї розпочату Бруховецьким справу визволення України зпід кормиги московської. Сїчовики вирядили Суховієнка до хана кримського і просили, щоб затвердив єго гетьманом. Ханови се лестило, бо з сего він нїби ставав меценатом і Запорожа і України. Хан ласкаво повитав Суховієнка, затвердив єго гетьманом; вирядив з ним двох солтанів з ордою і написав Дорошенкови наказ, щоб той з війском своїм рушив на лївобереже і пристав до Суховієнка. У Дорошенка й на думцї не було, поступати ся гетьманською властю Суховієнкови і корити ся ханови. Одначе звістка про Суховієнкові заходи до самого серця проняла честилюбного Дорошенка. Він вирядив брата свого Грицька на лївобережну Україну, а сам затаборував біля Сокирної: се дїяло ся на перших днях вересня. З Дорошенком були полки: уманський, черкаський, торговицький, білоцерківський, паволоцький, корсунський, чигиринський, кальницький, та полк з охочих наймитів, що звав ся серденецьким, або сердюками, (мабуть таке призвище дано єму через те, що першим полковником у него був Серденя). Через ченця з київо-кирилівського монастиря Єзекиіла, присланого київським воєводою Шереметєвим, Дорошенко листував ся з останним, виводив перед ним нещирість єпископа Методія і запевняв, що усе правобережне козацтво волїє пристати під руку царя московського. Тодї лишившись у своєму шатрі на самотї з Єзекиілом, Дорошенко, вихопивши з похви шаблю, мовив: „Зарікаю ся отсею шаблею, що переверну увесь Крим до гори ногами, отак як мій дїд з чотирма тисячами увесь Крим знївечив. Калга ще у мене в руках“. Отсе промовляючи, Дорошенко скреготїв зубами і далї казав: „Я піду за Днїпро війною, та не проти царських ратних людий, а на свого ворога нового Суховієнка, постановленого ханом на гетьманство. У него печатка, надїлена від хана кримського не така, яка була завсїди у Запорожцїв: там був чоловік з мушкетом, а у него на печатцї сагайдак та стріли. От я й піду, щоб знївечити отой сагайдак і стріли: за Суховієнком не всї Запорожцї — половина за ним, а друга за мною! Ті Запорожцї, що не хочуть, аби Суховієнко гетьманував, писали до мене,