Сторінка:Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu/136

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 126 —

своїх слуг і підданків. Ті-ж самі підданки, ставши на копу, могли за деяких випадків кликати панів до свого кіпного суду і присуджувати їх до кари. Сходатаї залежали цїлком від панів; з якою-ж вільною думкою, з якою нестеменною правдою могли вони вирікати свої думки на копі, коли тут був і пан? Трапляло ся, що панський урядник, зайшовши на копу, впручав ся в процес, перебивав позивача, не давав мовити сходатаям, ганьбив їх і силоміць виводив з копи крестян, не дожидаючи кінця процесу і присуду. Отож і трапляло ся, що під впливом пана, або єго оконома, чи офіцияла, копа вирікала присуд, невідповідний праву. Напр. копа зібрала ся розсудити процес про крадїж яблук і хмелю з саду пана Остапа Коровая і щоб догодити єму, вирікла неправдивий присуд. Сходатай Хведько Ігнатів оголосив на копі, що він бачив, як сини крестянина Кузьмича везли селом хміль від панського саду. Після сего треба-б було по кіпному звичаю опитати Кузьмичевих синів; але тут сидїв і сам пан і копа присудила, щоб пан вибрав з сходатаїв, які були тодї на копі, шістьох мужів, а вони повинні заприсягти, що вони про крадїж нїчого не відають, і не тямлять, хто злодїй. Крестяне відрекли ся заприсягати і мовили: „Вже пане Короваю! як собі хоч, а ми не хочемо і не підемо присягати, бо Хведько Ігнатів посьвідчив, що Кузьмичеві сини везли селом хміль від панського саду.“ Тодї пан Коровай вибрав з шістьох одного Гараська Кузьмича і вимагав, щоб він оден заприсяг. Гарасько не згодив ся. Тодї копа присудила, щоб Гарасько ублаготворив Коровая за шкоду, заподїяну в єго саду крадїжю. Такий присуд зрушав кіпне право з головнїйших єго підвалин. Громада показувала ся неспроміжною, застерегти злочинства і завести безпечність; тодї пани зложили поміж себе заруку, себ то таку умову, що крестяне одного села, вчинивши шкоду другому селу, повинні були не тілько ублаготворити за шкоду, але ще заплатити кару грішми.

Отак то через убожество і через залежність крестян від панів народні віча страчували свій авторитет, кіпне право переставали уживати; присуди віча позбули ся ваги і сили, пани нехтували їх. Напр. раз якось копа присудила, щоб панї Хребтовичка з Богурина наказала своєму урядникови заплатити