Сторінка:Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu/36

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 26 —

ман. Андрій Дорошенко відповідав єму, що чого він тїкав нишком, коли против него нї в кого лихої думки не було: усї піклують ся про те, щоб справу привести до згоди, і радив єму не боячись нїчого вертатись до Гадяча. Але стережучись, щоб Бобрович не понаписував чого лихого до московського уряду, Андрій написав до Ромодановського, що Бобровичу в Гадячі нїчого лихого нїхто не вдїяв, опріч шановання, а він взяв тай втїк без жадної причини на те.

В Камяному Бобрович сидїв до 3 лютого, доки прийшов до него лист від гетьмана. Гетьман ласкаво кликав єго до себе в Чигирин. Бобрович той лист переслав в Москву і написав, що в Чигирин єму не можна їхати; бо довідав ся він, що до гетьмана приїхали післанцї: цїсарський, литовський і від Татар білгородський. „Без царського унїверзалу назовуть мене пройдисьвітом, — писав Бобрович, — і не дадуть менї побалакати з гетьманом сам на сам. Здаєть ся лїпше буде запомагати лївобережним тілько, а від правобережних відкинутись; народ все лукавий і влесливий: доки надопікав їм Суховієнко, вони липнули до него, і Дорошенко Андрій видавав листи, зазиваючи усїх на вірність до царя; а як перемогли Суховієнка, тодї Андрій Дорошенко почав говорити що інше; все на гетьмана тілько звертає і каже: де буде гетьман, там і ми будемо. Доки Суховієнко бив ся з Татарами, Дорошенко давав пільгу усїм царським ратним людям, що позабирали в полон; брав тілько з них присягу, що не повтїкають. А як побили Суховієнка, тодї Дорошенко усїх їх позакидав в острог та ще й позабивав в колодки“. Про се писали до Бобровича полонені воєводи.

Гетьман Дорошенко довідавшись, що лївобережні міста вдали ся до царя, звелїв брату своєму Андрію спродати усе добро, яке є в него в Гадячі, забрати московського післанця Бобровича і приїздити з ним до Чигирина. Бобрович на зазив Андрія Дорошенка не поїхав, змагаючись, що немає у него на те приказу царського. Гадаючи, що Дорошенко може повезти єго силоміць, він приміркував собі втїкти в Москву, хоч би за те й розгнївав ся цар. Але нїчого того не стало ся, бо Бобровичу велено з Москви, приїздити туди. От на сему і скінчили ся заходи Бобровича, погодити уряд московський з правобережним гетьманом.