умови, які повинна була затвердити рада, а потім говорив: „Ви пишете, буцїм то на польскому соймі приражено було благочестиві церкви повернути на костели; але-ж в третїй статтї андрусівської умови виразно стоїть, що Українцям вільно тримати ся грецької релїгиї. Коли-ж Поляки роблять утиск церквам, так наш великий державець накаже своїм заступникам на з'їздї з Поляками домагати ся, щоб утисків не було. Про те, що вчинить з'їзд, гетьман і старшина довідають ся від тих своїх післанцїв, яких вирядять до з'їзду. Спишіть й дайте вашим післанцям статтї і нам про те скажете, щоб ми повідали про їх великому державцеви. Післанцї ваші приходити муть до польских післанцїв і радити муть ся з ними про ваші війскові справи з волї царя, але-ж з післанцями вони не сидїти муть, бо польскі післанцї змагають ся і кажуть, що нїколи не бувало, щоб вкупі з ними сидїли післанцї війська запорожського. — Нам запевне відомо, що польскі сенатори писали до Дорошенка і кликали єго заступників на „елєкцию“ (вибір короля). А вже-ж, коли кличуть на елєкцию, так не заборонять їм там сидїти і місце для них знайдеть ся.“
На се Ромодановський відповів: „Заступники царські побалакають про се з заступниками польскими, але тепер про се не можна писати, бо польскі післанцї сего не хочуть. От ви прохали, щоб вам у Москві дали дім, де-б кватерували ваші Українцї, що приїздити муть в Москву. Отже вибиріть, собі чоловіка значного, розумного і обачного, нехай він живе в тому домі, а ви до него й писати мете про ваші справи, які вам треба буде: він буде вашим заступником. Сего заступника переміняти мете що року“. Архиєпископ Баранович приїхав до Глухова 3 березіля. Князь Ромодановський царським іменем спитав архиєпископа про єго здоровя; висловив потім, що цар прощає вину українського народу. За се прощеннє подякували. Потім боярин промовив: „Великий державець, єго царське Величество звелїв, щоб ви, по вашим правам і вольностям, обібрали собі на гетьмана того, хто вам сподобаєть ся“.
Обозний, суддї, полковники і вся старшина і чернь висловили, що гетьманом вибирають Демяна Многогрішного. Нїхто не змагав ся; знати було, що заздалегїдь ще усе було вже готове; знати було, що вибір на радї буде тілько формою. Тодї почали читали статтї умови, з якою Україна з'єднала ся з ца-
