Сторінка:Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu/42

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 32 —

приймали: Турки на те відповідали, що по яких містах не буде царських воєвод і ті міста побажають йти під руку до Турка, так він, Турок, їх приймати ме. Тобі, гетмане, і вам, старшина, треба-б над отсїм поміркувати тай постерегтись: головнїйші і важнїйші міста українські, треба зміцнити в своїх руках, а не попускати в чужі руки, щоб через те самим вам утисків не зазнати і не проливати крови, вертаючи ті міста назад“.

Українцї не змагали ся, одначе і згоди на те не дали, а мовили, що про сю річ поміркують і побалакають проміж себе. Почали читати другу статтю. Гетьман нагадав, що прохали царя, щоб Київа не віддавати Полякам, вважаючи на православну віру. Ромодановський на те царським іменем відповів: „Самі ви знаєте, на який термін умовили ся віддати Київ, але через деякі притичини Київа не віддамо, аж доки не з'їдуть ся польскі заступники, і на з'їздї побалакаємо про Київ, і про те ви довідаєтесь від своїх післанцїв. Говорите ви ще про церкви Божі та про благочестиву віру, що утискають унияти, але про се треба говорити не вам, а правобережцям. Самі ви відаєте, що правобережцї ще до андрусівської умови самі відкинули ся від царя, а не цар їх повіддавав; не через чию, як через їх вину і андрусівська умова склала ся“.

Гетьман на се промовив: „Ми запевне знаємо, що правобережцї самі пристали до польского короля, і що цар їх не віддавав. Коли на з'їздї прирадять віддати Київ Полякам, то на те воля царська, аби тілько Поляки не гнобили благочестивої віри і церков Божих на унию не віддавали. Коли віддадуть Київ, так можна буде царю зробити митрополию в Переяславі.

— Зручнїйше бути митрополиї в Чернигові, промовив Лазар Баранович: Чернигів старійше за Переяслава і князївство тут було давнїйше.“

Як скінчили читати статтї, гетьман мовив: „Не боронїть нам отсї статтї взяти до себе; ми їх перечитаємо у себе на дворі й порадимо ся; та які статтї здадуть ся нам не відповідними, про те ми напишемо до царя“.

Царські післанцї на се згодили ся.

На другий день 4 березіля прийшов до Ромодановського обозний Забіла з ґенеральними осаулами і полковниками і мовив: