нам чинити ласку до всїх, що стукають ся в двері батьків наших, дїдів і прадїдів. Ви писали до нас, що війско запорожське по сїм і по тім боцї Днїпра за порадою усеї старшини і народу препоручило тобі, старшому гетьманови Дорошенкови, щоб ти з'явив нам, що вони бажають бути у нашому підданстві і служити менї так само, як служать господарі православні волоський і мультанський, а я щоб держав вас в ласцї і обороняв. Посилаю до вас бунчук і коругов, не яко ознаки підданства, а яко лишень доказ приятельства на острах ворогів. Приняв я вас і ваших людий на те, щоб земля ваша перебувала спокійне і щоб нїхто її не спустошував. Петро Дорошенко повинен клятьбу свою додержати і слова свого не ламати і служити менї по правдї, а я за него з старшиною і народом, з усїма містами і землями по правдї по щирій, як власних, заступати му ся. Не хочу з вас жадної роботи, відбутків і податків, надїляю вас усякими вольностями, аби тілько ви, коли менї треба буде, з гетьманом йшли туди, куди буде сказано вам. Хана кримського і Татар буджацьких і нагайських, і господарів, і башів і всїх слуг моїх не бійте ся. Хан кримський з своїм війском — слуга мій і Петро Дорошенко з війском запорожським — теж мій слуга; нехай же обидва проміж себе міцне братерство тримають. Нехай Дорошенко брата свого до Криму вирядить, а хан кримський дасть єму значних аманатів. Хан кримський до війска запорожського жадним чином не втручати меть ся. Війско запорожське повинно вирядити до нас свого заступника. Коли не зрушати мете сеї умови, усїм вам і землї вашій буду обороною; усїх вас під крила свої приймаю і що я сказав, так слову свому не змилю“.
По наказу післанця турецького, та орда, що була біля Суховієнка і біля Ханенка вибрала ся до Криму. Уманцї, не згоджуючись на Дорошенкове бажаннє, щоб він увійшов з війском в Умань, спорудили між Ханенком і Дорошенком ось яку умову: Ханенко повинен прибути на раду до Чигирина і отся рада розсудить змагання між двома гетьманами.
Дорошенко відступив зпід Уманя. У Ханенка-ж не було думки, покорити ся присуду Уманцїв і йти до Чигирина судити ся з Дорошенком: він рушив на Запороже, а звідтіль майнув до Криму, розживати ся на запомогу проти Дорошенка.
