Білу-Церкву: там була залога Речи Посполитої, набрана наймом з Нїмцїв. Нїмцїв-наймитів завсїди була велика сила у польскому війску. Дорошенків брат Грицько стояв тодї на західній межі біля місточка Стїни з брацлавським полком. Дорошенко не діждав ся хана, бо єго перестріли 6.000 Запорожцїв під проводом Ханенка і Сїрка. Після недовгого бою Аділь-Гирей помирив ся з Запорожцями і з Ханенком: він і давнїйше ще не сприяв Дорошенкови і тепер йшов помагати єму тільки по приказу падішаха, тим-то він легко і пристав на мирову з Ханенком. Довідавшись про се, Дорошенко післав в Царгород жалобу на хана, а в червнї прийшла до него відповідь, що в Криму посадять новим ханом Селїм-Гирея. Сподїваючись на нового хана, Дорошенко в липнї з своїми козаками та з невеличкою ордою Татар, підійшов під Білу-Церкву і підмовляв польску залогу піддати ся з доброї волї. Він простояв біля Бїлої-Церкви кілька тижнїв, писав листи до білоцерківського коменданта, обіцяючи всїм Полякам безпечність, писав до білоцерківських мешканцїв, пильнуючи заманити їх до себе у табор. Тимчасом коронний гетьман Собєський прийшов з війском польским на Поділлє і примушував тутешнї міста піддати ся Речи Посполитій, а до Дорошенка писав, що він прийшов від короля, щоб зложити мирову війска запорожського з Польщею. Одначе Дорошенко не послухав ся, не поступав ся своїми першими статтями і 20 серпня, прочувши, що брат єго Григорий сидить в облозї у Брацлаві, відступив ся від Білої Церкви.
Роз'єднавши кримського хана з Дорошенком, Ханенко і колишнїй приятель Дорошенків Сїрко рушили на запомогу Полякам. Дорошенко рушив проти них. Не доходячи 10 верстов до річки Бога, він довідав ся, що річка Бог так незвичайно розлила ся, що переправити через неї війско не можна. Тим то він і повернув до Чигирина і 27 вересня писав звідсїль до Многогрішного, що сподїваєть ся полагодити свою справу, скоро надійдуть Татари. Вороги Дорошенкові покористувались з того, що він мусив загаятись. В жовтнї гетьман Собєський, маючи запомогу Сїрка і Ханенка, приневолив покорити ся Речі Посполитій подільскі міста Брацлав, Стїну, Могилів, Ямполь, Тиманівку, Яругу, Бар, Межибіж, Винницю й інші. Деякі піддавались тільки після великого бою; завзя-
