Сторінка:Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu/87

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 77 —

тільки у нас на сїм боцї війска тисяч з сотнею буде; будемо якось оборонятись, а вже земель своїх не попустимо. Цар знає, що ми нїкого не задираємо, а за правду головами поляжемо.“

Савин почав заспокоювати гетьмана, але Демян так розпалив ся, що перебив єго річ і вельми різко мовив:

— „Сподївав ся я від царя ласки до себе і до мого народу, а він, бач, віддає нас Полякам на волю. Поляки грабують нас, закидають людий по острогам, біля Києва руйнують села манастирські, а цар за те їм нїчого не робить, зовсїм не обороняє нас. Коли-б не самі ми обороняли ся, давно-б вже всїх нас Поляки забрали в неволю. Мабуть на московських людий годї нам сподїватись.“

Висловивши отсе все з гнївом, гетьман відпустив Савина і взявши свою челядь, поїхав полювати.

— Сердитий наш гетьман, — говорили до Савина гетьманські челядники. — Як нападе на него що будь непевне, зараз він поїде полювати і про всякі справи там собі міркує.“

Все отсе піддячий Савин переказав „Малороссійскому приказу“, вернувшись в Москву. Він привіз звістку про те, який переполох підняв ся з того, що до Дорошенка прийшли Татари, розповів і про їдливість польских жовнїрів. В Москві зрозуміли, що на Українї захожуєть ся на нову колотнечу.

27 сїчня р. 1672 з Москви вирядили нового гонця вже в Батурин просто до гетьмана. Гонцем тим був стрілецький „полу-голова“ Олександер Танєєв з „піддячим“ Дементиєм Івановим. Вони прибули до Батурина 6 лютого і на другий день ставили ся перед гетьманом. Іменем царя Танєєв спитав гетьмана про здоровє єго, усїх полковників і всего війска запорожського. На останку Танєєв висловив, що цар приязен до гетьмана і ласкаво похваляє єго за єго вірну службу. Гетьман, вислухавши таке привитаннє, поклонив ся до землї. Післанець доручив єму грамоту. Гетьман поцюлував печатку на тій громадї, знов поклонив ся, тодї спитав ся про здоровя царя і знов поклонив ся. Отся урядова церемония засьвідчала про найприязнїйші відносини і не давала гадати, що небавом підниметь ся завируха.

Гетьман звелїв вичитати грамоту. Там було затвержено, щоб Українцї по межах з Польщею і Литвою орудували вся-