Сторінка:Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu/88

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 78 —

кими землями, якими орудували під час андрусівської умови, аж доки не з'їдуть ся на межу межеві суддї і положать певні межі. Далї в грамотї стояло, що з польскими післанцями роблять ся умови, що післанцю Многогрішного, Костянтину Солонинї, в Москві показують ласку і є надїя, що небавом дійде дїло до вічної згоди з Поляками. Вкупі з тим було приписано, що слова гетьмана, промовлені до Савина, нїби то цар роздає їх землї Полякам, були не до речи. Гетьман, вислухавши грамоту, промовив: „Те, що я говорив Михайлови Савину про роздаваннє наших земель Полякам, так говорив через те, що добре тямлю польску встійність і правду: нїколи вони не додержать того, на чому умовлять ся. От і тепер самовільно приїздять і за Днїпро, і за Сож та й заподївають нашим людям руіну і шкоду. Я щиро бажаю, щоб у короля польского з царем стало ся на згоду, тільки нехай же цар зглянеть ся й на нас, на всїх людий грецької віри і сьвяте наше місто Київ, де спочивають чудотворні мощі, визволить зпід іновірцїв і не віддавав би Києва королю. А ми по всяк час постоїмо і головами поляжемо за царя і за єго наступників.“

Потім гетьман так говорив до післанця про сучасні обставиви:

— „Дорошенка Поляки підбивають єднати ся з королем, посилають до него подарунки і обіцяють єму усе, чого він хоче. Отже нехай би тільки Дорошенко поєднав ся з ними; так вони зараз рушать воювати лївобереже; та тільки Дорошенко нїколи з Поляками не з'єднаєть ся, не відкинеть ся від турецького султана і на нас війною не піде. Він раз-у-раз засилає до мене і присягаєть ся, що сварити ся з нами не буде, сам не піде воювати проти нас і другим того не дасть. Дехто з ординцїв, що були при нему, заходились було показуватись на лївобережі та коїти Українцям лихо: Дорошенко зараз велїв знайти виноватих, роздягти їх, як мати родила, та й бити батогами, водячи по всему табору, а потім строго-престрого наказав, щоб нїхто нї з Татар, нї з козаків не посьмів би до нас переходити за Днїпро і робити шкоди.“

Гетьман радив цареви прилучити до себе Гомель, бо інакше будуть Українцям утиски. Він говорив: „Коли між Московщиною і Польщею не дійде до згоди, так Поляки на-