З'явленнє Хмельницького наробило переполоху і у Москві заметушились немов з пропасницї. В українські полки і на Сїчу було післано царські грамоти, щоб не слухали влесливих унїверсалїв Юраська. До Чигирина вирядили ґенерал-майора Опанаса Трауернїхта, стрілецьких голов Титова та Мещеринова з їх „приказами“ та полковника інженєра Фан-Фрастена. В трех стрілецьких „приказах“, що заслано туди, було до 24.000 чоловіка. Ромодановському, що стояв у Курську, було показано раз-у-раз зсилати ся з Самійловичем і йти до него на злученнє, як він потребує. На підмогу їм назначено друге війско, якому слїд стояти у Путивлї під головним зарядом боярина Василя Василєвича Голїцина. Гетьман вирядив до Чигирина чотири з половиною тисяча вибірних козаків з 5 полків і охочих козаків, настановивши над всїма наказним чигиринського полковника Карповича-Коровченка. Саме тодї гетьман випрохав у московського уряду дозвіл, бити у Путивлї окрему монету під назвою чехи, власне на плату українському війску. Крім того він випрохав 10.000 червінцїв охочому війску в позику, обіцяючи вернути виготовленими чехами.
Запорожських післанцїв, що прибули до Хмельницького, покликали до Ібрагіма-баші. Він їм сказав: „Признайте Юрка Хмельницького князем України, і тодї нї запорожцям, нї українському народови не чинити муть жадних ворожих вчинків від Турків та Татар“. Хмельницький послав Сїркови новий лист, де обіцяв збереженнє прав і вольностий, впевняв, що виправить волю запорожцям-бранцям, але не міг сего справдити, бо Ібрагім-баша єго не слухав.
Минали тиждень скрізь тиждень. Сїрко не йшов до Хмельницького, але сварив ся з гетьманом Самійловичем, не їхав до него на пораду, відписуючи, що лякаєть ся, щоб гетьман не заслав єго на Сібір. А Самійлович у своїх доводах у приказ виставляв Сїрка зрадником. У Москві поводили ся з гетьманом ласкаво і з довірієм, але не дратували й Сїрка, бо знали, що Самійлович та Сїрко особисті вороги, тому-ж то натурально були прихильні, оден на одного намовляти. По звістках, що подав Куницький, гетьман не мав жадних певних вісток про рух ворогів аж до середини червня. На останку, саме тодї ватажники, яких вирядили на розвідки, напали на
