Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/120

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 108 —

Хмельницькій післав до козаків, що там сидїли, унїверсал. Він вмовляв признати себе за князя, обіцяв від падішаха ріжні ласки та, окрім того, обіцяв кожному козакови плату за два роки і по два нових жупани.

За кількадень після сего Турки не робили жадного нападу на нижнїй замок і не палили на него, чекаючи, яке вражіннє вчинить унїверсал Хмельницького. Московські воєводи, що сидїли у верхньому замку, почали спостерегати, чи не змовляють ся часом козаки з Хмельницьким та чи не лагодять ся часом зректи ся царя. І коли Турки підвели до верхнього замку свої гадючі шанцї на 100 кроків, Трауернїхт, знаючи певність козаків, наказав їм йти на герць. Козаки не суперечили і на ніч з 5 на 6 серпня вийшли числом 1000 чоловіка. До них пристало 800 чоловіка з московського війска, хоча в силу, бо Трауернїхт був людина тиха та добра і до того Нїмець: єго підлеглі не лякали ся, не дуже любили і мало слухали. На сей раз козаки з московськими людьми Турків богато побили у ворожих шанцях. З того часу Турки зрозумівши, що унїверсали Хмельницького не мають сили, почали палити і у нижнїй замок, як і в верхнїй; а Москалї перестали лякати ся зради від козаків, пускали їх у верхнїй замок і доручили їм берегти окопи від річки.

Серпня 10 до Турків прибуло 2000 Татар з своїм ханом і вони отаборили ся з Черкаського боку Чигирина.

Того-ж самого дня серпня 10, гетьман біля Артополоту злучив ся з Ромодановським, і обидва війска разом рушили до Днїпра. По дорозї ватажки безупинно відбирали нові вістки про становище обложенцїв, які благали скоріш поспішати їм на підмогу, інакше Турки розібють і спалять місто. Серпня 17 гетьман вирядив туди ще піший серденяцький полк, а боярин 1000 драґонів.

Не задовольняючись тим, що вони раз-у-раз палили з гармат по верхньому та нижньому замку, Турки біля Чигирина заходили ся вести заразом три підкопи. Перший вибух був недоладний: обложенцї заздалегідь довідали ся про сей замір ворогів від одного втїкача. Не вміючи копати контр-міни, вони зробили одначе у своєму окопі хідники, щоб підчас вибуху порох міг виходити у повітря.