Дякуючи сим хідникам, вибух не вдав ся. Серпня 23 вибухнув ще один турецький підкоп, але обложенцї знову довідали ся про него заздалегідь через Молдаванина, і козаки відбили Турків, що кинулись у хідник. Другого дня після вибуху, серпня 24, обложенцї з стїн зауважили, що значна частина ворожого війска кудись рушає. Се сьвідчило, що з лївого боку Днїпра вже підступало війско. Обложенцї тільки що довідались про се від тих віддїлів, що прибули до них. Вони, щасливо пройшовши крізь орду на очах турецького війска, з музиками та з розвинутими хорогвами війшли у місто[1].
Спочатку хан з ордою подавсь перешкажати переходу московського війска через Днїпро, а зараз за ним Ібрагім-баша з більшою половиною своїх потуг. Тим, що лишали ся під Чигирином, наказано було не виявляти обложенцям того, що напад на них слабішає. І справдї, як обложенцї зауважили, Турки сими днями більше палили у місто з своїх „ломових“ гармат.
Серпня 25 ввесь день Турки і Татари, що отаборили ся по правому березї Днїпра, не пускали війско переходити через річку і палили з гармат та рушниць. Але козаки, по наказу свого гетьмана, човнами поплили по Днїпру, перейшли на правий бік і зайшли з заду, так що Турки мусили відбивати ся з двох супротивних боків. Тим часом настала ніч, і московське війско, користуючись з темряви, щасливо переправилось. У недїлю в ранцї, серпня 26, Турки дивуючись побачили, що всї їх вороги вже на правому боцї. „Жалістно стало їм дуже, — каже сучасна допись, — що не оборонили переправу, а там ще і чигиринський замок стояв їм кісткою у горлї“.
Турки відступили до Крилова[2], а потім, пробираючись поза Тясьмином, достали ся до Чигирина нічю і вже не думали більше добувати міста. Вони ще палили у місто тільки для того, щоб обложенцї не дізнали ся, що чинити меть ся у турецькому таборі. Тим часом саме тодї Турки вивозили свій
