але осавула не хтїв увійти у місто, а тільки біля брами на словах передав наказ боярина. На се Ґордон промовив: „Менї дано наказ краще згинути, нїж лишити своє місце; і другим сего не дозволю, не відібравши листовне наказу“. Він робив далї накази гасити пожежу, і щоб салдати не мали на него підозріння, що він покине місто, наказав готувати вечерю і поставити на стіл свій срібний сервіс.
О 10 годинї вечера (о третїй годинї ночи) прибув тарабанник полковника Карандїєва, що стояв біля брами з боярським осавулою, який все-таки не наважував ся війти у замок, і передав листовне наказ Ромодановського такого змісту: Ґордон мусить виступити з царським війском, узяти з собою лекші гармати, а другі закопати, розруйнувати окопи, знищити боєві запаси і порох. Ґордон показав наказ значним „офіцерам“, що при нему лишили ся, наказав лишити ґноти у бійницях і запалити браму, що споружено для вилазки, власною рукою підпалив запасні і мунїцийні маґазини. Саме тодї усе війско, не чекаючи наказу, з страшенним гуком кинуло зброю і з замку, що палав, пустилось навтїкача. Багато з них догнали і порубали Турки, багато їх у річцї потопилось, через яку вони метнулись перепливши. Сам Ґордон вийшов по мосту, тримаючи в одній руцї пістолю, а в другій шаблю і щасливо пройшов серед ворогів, що носили на списах голови Москалїв, і зовсїм знесилений добивсь таки до табору. Перше єго слово бояринови Ромодановському — був докір за те, що отаман не тільки не запоміг єму завчасу, але навіть заздалегідь не подав звістки, що він мусити ме лишити чигиринський замок: і тим саме не дав змоги, щоб залога вийшла як слїд. Ромодановський сердитий слухав докори і мало відповідав на них. Ґордон, йдучи від Ромодановського до своєї господи, що єму відвели, зайшов до полковника Бурнета. І саме тодї у Чигиринї роздав ся страшенний гуркіт — се вибухнув порох у погребі. Потім довідали ся, що з сего вибуху згинуло там більше як 4000 Турків. Вони встигли вступити у чигириньский замок зараз-же, як обложенцї єго покинули.
Сучасники подають, що у війску Ромодановського панувало велике безладє, як і взагалї у всему тогочасному московському війсковому устрою. „І нас у походї, — опісля ка-
