I свої українські вороги чинили колотнечу і нелад проти Самійловича: оден піп, Денис, намовляв мешканцїв Опошнї і Котельви, втїкати на правий бік Днїпра, на слободи; єго за се заслали до монастиря, додавши, що він спекав ся кари на горло через те тілько, що тодї стала ся смерть царя Хведора.
Купцї, що приїздили на Україну за своїми справами, викликали переполох поміж народом, оповідаючи про стрілецькі повстання, які стали ся в Москві після смерти царя Хведора Олексїєвича. Отже Українцї теж стали балакати, що слїд би і на Українї народови повстати, перебити і ограбити значку старшину та орандарів, що обурили проти себе народ. Самійлович, загодя довідавшись про такі речи, видав до народу заспокоюючий унїверсал і повідомив про се боярина Василя Василєвича Голицина; боярин довів до Москви, а звідтіль послано наказ боярину Хованському, начальнику білогородського краю, заборонити купецьким людям, під карою на горло, розповсюджувати між народом усякі дурницї.
З Москви дали знати гетьманови про те, що дяк Прокопій Вознїцин надіслав стверджену турецьким султаном бахчисарайську умову; копію сеї умови прислали до Самійловича, щоб він переглянув і зробив свої уваги.
Гетьман послав у Приказ цїкавий донос, де критикував сю умову в імени гетьманської старшини. Він зауважив перш за все, що в грамотї турецького султана зроблені деякі відміни супроти бахчисарайської умови: промовчано про дозвіл запорожцям ловити рибу і зьвірину в низовинах Днїпра, сказано, щоб не будувати нових міст і не відбудовувати старих на обидвох берегах Днїпра, а тим часом бахчисарайська умова мала на увазї міста тільки на правому боцї, де й не було їх, а не на лївому. Турецький султан зоставляв за собою право заводити селитьби між Днїпром та Богом, а тим часом царські посланцї мали наказ наполягати, щоб край сей зостав ся незалюдненим і щоб Татарам не вільно було там кочувати. Але більш усего знаходив гетьман шкодливим, що в султанській стверджаючій грамотї було сказано, щоб з руської сторони не затримувати посполитих людий, які з лївої сторони Днїпра захотїлиб перейти жити на праву сторону під турецьку державу. Самійлович страхав ся, щоб багато з царських підданцїв не
