Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/190

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 178 —

Гетьман мовив: „У всїх монархів розумні керманичі женуть ся звичайно не стільки за тим, щоб виграти баталїю, скільки за тим, щоб зберегти своє війско. От і ми тепер: коли заповажимо ся забути Крим і рушимо з війском далї випаленим степом, так коли-б і нам не зазнати лиха не стільки з неприятельскої зброї, скільки з кінської безкормицї та голодовання людий“.

Змагали ся довго і на останку більшість прирадила брати назад. Керманичі втїшали себе кажучи: „Не на те ми вертаемо, що-б йти назад до міст. Ми собі знайдемо місця дозвільні, з пашею та там і отаборимо ся; напишемо до царя і ждати мемо єго приказу“.

— „Але-ж — як ворог провідає, так може напасти на нас там, де ми отаборимо ся“, виславлено було таке змаганнє.

Проти такої пригоди прирадили, вислати міцні ватаги до Сїчи, де перебував Григорій Косагов, злучити ся з єго війском і воювати Кизікирмен. Через те хан нї сам не рушить в похід, нї орди не пошле проти короля польского. — „ Отсїм ми зробимо прислугу королю польскому, спільникови наших великих державцїв“, говорено було на радї війсковій.

Князь Ґолїцин призначив 20 тисячів війска Леонтію Неплюєву, а гетьман Самійлович, постановивши за наказного гетьмана свого сина Грицька, що був тодї чернигівським полковником, дав під єго руку полки чернигівський, прилуцький, переяславський і миргородський та два піших і два кінних полки охочих; значить — усего теж 20 тисячів. До того гетьман звелїв прилучити ся до сего війска і запорожцям, які були тодї під рукою кошового Сагайдачного. Вирядивши отсе війско на південь з остатнїм рушили назад на північ і дійшовши 20 червня до Кінської-Води, — зупинили ся: тут місце було дозвільне, трави досить, вода добра. Гетьман з козаками таборував з одного боку річки, а боярин Ґолїцин з своїм війском московським з другого боку.

Простояли два тижднї. І боярин і гетьман послали гонцїв до Москви. Ґолїцин виявляє справу так, нїби то хан кримський з переляку не відважив ся вступити в бій і звелїв Татарам запалити степ. Ґолїцин писав, буцїм то єго війско доходило аж до тої місцевости, звідкіль до перекопу тільки 90