з Адамовичем показували, як то трудно було скинути Самійловича з єго високости. Раз-у-разна хвала та подарунки, які засилала Москва, розпестили гетьмана: він почав не тільки з народом, але й з людьми значними поводити ся яко абсолютний деспота. Розмовляти з ним можна було не инакше, як на стоячи; навіть старшина і полковники не садовили ся розмовляючи з ним; нїхто не важив ся з ним змагати ся; нїхто не втручав ся до него з порадою в справах нових податків і видатків а ще менш можна було вимагати у него справоздання.
Усїм скарбом війсковим він орудував самовласно, кому хотїв, на що бажав, на те й видавав гроші; кого хотїв — надїляв маєтностями; і знов, у кого волїв — у того усе відбирав. На двір до него не можна було зайти нїкому з цїпком в руцї, або не скинувши шапки з голови. Навіть до сану духовного він не виявляв шаноби, забувши, що й сам був поповичем. Коли він був у церкві, він не підходив нарівнї з усїма до попа по антидор, а піп мусїв сам єму підносити. А коли куди ідучи, напр. хоч на полюваннє, гетьман стрічав попа, так уважав се за лиху для себе прикмету і гнївав ся на попа. В чолобитній, що подала старшина на гетьмана, сказано, що старшини з похвалок і від гнїву гетьмана були „наче мертвими“ і кожну годину сподївали ся собі від него якого-будь лиха. Українцїв вражало навіть і те, що отсей богатир, отсей піндючливий гетьман-попович їздив не инакше, як не в каретї і єго сини полковники переняли й собі сей звичай панський, осоружний Українцям через те, що він нагадував їм панів польских. Зажерливість гетьмана і синів єго, здавало ся, була без краю.
За урядові посади — брали хабарів. Хто заплатив хабаря, той пильнував повернути свої видатки, беручи й собі хабарі з підвласників своїх. Без хабаря не доступити ся було до гетьмана. Хто нїчого не дасть, той нїчого й не добєть ся. Гетьман оточив себе людьми дрібними, яких сам повиводив в гору; дрібнота ся, лебезуючи перед ним, єго іменем провадили усякі насильства і несправедливости. По цїлій Гетьманщинї, підчас гетьмановання Самійловича, без хабарів не було нї суду, нї управи. Богацько млинів козацьких повідбирано силомісць у власників і повернено на гетьманські. Нїчия влас-
