Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/198

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 186 —

Тодї Ґолїцин покликав до себе московських ватажків, які були в таборі гетьмана і мовив до них так:

„Оточіть своїма полками гетьманів шатер навкруги, так щоб нї від него, нї до него нїкому не можна було нї вийти, нї прийти і скажіть старшинї, щоб привела гетьмана сюди до мене. Тільки-ж справте се без галасу, а то козаки народ пяний і бунтовливий, щоб не скоїли бешкету, бо гетьмана вони не люблять“.

Зроблено було се на те, щоб часом хто небудь не вийшов від гетьмана та заздалегідь не подав звістки до сина єго, до Григорія, що був тодї з великою потугою біля Сїчи.

Полковники московські нишком переказали отой приказ старшинї. Скоро настала ніч, гетьманів шатер оточила навкруги варта з московських стрільцїв. Оден з українських лїтописцїв повідає, що то були ті стрільцї, яких перед тим випрохав собі гетьман оберегати свою особу, бо він своїм козакам вже не діймав віри. Вороги гетьманові, старшина і полковники цїлу ніч не спали, навідували ся до полковників московських і все ждали сьвіту.

Самійлович зрозумів, про що отсе з'явила ся несподївана варта московська; тревожно перебув він ніч, а перед сьвітом пішов на утреню до війскової церкви, споруженої недалеко від гетьманового шатра. Тодї саме як в церкві читали шестопсальміє, в церкву ввійшла старшина і стояла до кїнця богослуження, бо вважала за гріх перебивати єго. Скінчила ся утреня. До гетьмана підійшов Войца-Сербин, колишнїй полковник переяславський. Самійлович скинув єго з уряду за баламутство народу на руку Поляків. Єго були заслали в Московщину, але визволили з заслання, скоро склала ся мирова з Польщею. Войца-Сербин не забув гетьманови минулої сварки. Він, взявши гетьмана Самійловича за руку, по грубіянському промовив до него:

— „Пане гетьмане! війско тебе кличе!“

Гетьман послухав і мовчки вийшов з церкви. Тут на него посипали ся докори і лайка. Полковник київський замахнув ся був на него обухом, але єго спинило товариство і задовольнило ся з того, що українським звичаєм обізвало „…… сином“, того самого свого гетьмана, перед яким ще вчера не важили ся стояти в шапцї. Самійлович мовив, що він бажає