Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/31

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 19 —

каменецький староста (він же і ґенерал подільский) Ревуцький та підкоморий Лянскоронський, одягшись в халати, надані їм заздалегідь, також ходили поклонитись великому визірови. Здаючись на їх прозьбу визір звелїв вирядити 300 підвод, а інші кажуть 400 з Каменця, щоб вивезти з Каменця тих мешканцїв з їх майном, які забажають виїхати звідтіль. Три тисячі Турків проводили їх з міста, а визір назначив для них 600 провідників до Ягольницї; в віддяку визірови за таку ввічливість. Поляки відіслали для него 2000 червінцїв.

Оттак-то Поляки, як казав Турок, з соромом покинули Каменець, а Турки сьвяткували побіду їх з великою пихою. Другого дня 20 серпня до намету падишахового посходились усї турецькі проводирі поздоровити єго, а падишах усїм подарував золотоглаві халати та футра. На ознаку великої радости стріляли з гармат та рушниць, запалили огнища; по всїй імпериї звелено в протязї трех днїв сьвяткувати здобуттє Каменця. Падишах вирядив до здобутого міста яничар-аґу, щоб він обернув 6 костелів на мечети. Перша між сими мечетами, що перероблено з фари, була присьвячена падишахови, друга єго матери, трейтя султанші Хазеки, жінцї, яку він найбільше кохав, а три останнї значнїйшим вельможам: великому визірови, єго товаришови (каім-мекемови) і визірови, падишаховому любимцеви. З підземних склепів, що були під костелами, як обертали їх на мечети, повикидали домовини мерцїв та повивозили за місто, а ікони те-ж повикидали з церков та замостили ними улицї по тих місцях, де було грязько. По такій мостовій Мугамед IV. в'їздив до Каменця. Фанатизовані Турки знущались над іконами перед християнами, кололи їх, рубали, палили, топтали ногами, роблячи се через те, щоб дратувати подоланих, а сї мусили, дивлячись на се, мовчати, почуваючи свою несилу. Дививсь на се й Дорошенко і не вболївало єго серце, вбачаючи таку зневагу Божих образів, все він терпів ради свого часового гетьмановання; так промовляє про него український лїтописець. В переробленій головній мечетї відслужена була в пятницю відправа музульманська в притомности падишаха та єго достойників, і ото вперше розляг ся в Каменцї замісць гуку дзвонів любий для музульманського уха голос „муедзанського ізана.“ Дзвони поспускали з дзвіниць; падишах звелїв або порозбивати їх та пе-