міста, щоб залучати їх у підданьство цареви. Самі ватажки вже не пішли далї від Канева, бо сподївали ся негоди, а переправились через Днїпро разом з валкою правобережних прочан і отаборили ся на лївому боцї проти Канева, а потім 15-го лютого задла недостачі харчів рушили до Переяславу.
У Москві не задоволили ся, коли одержали вістку, що віддїл, виправлений до Чигирину, повернув ся ранїш і не обложив Дорошенка. Боярин та гетьман виправдували ся, що віддїли ходили до Чигирину не без користи: спалили посади, знївечили все добро і наробили чимало клопоту Чигирину; а в Дорошенка тисяч на 6 козаків і незабаром могла до него надійти татарська потуга.
За Каневом і Черкасами пішли й інші місточка правобережної України. Зараз-же, як прибули отамани до Переяслава, до них прибули козацька старшина і виборні від поспільства місточок: Стайок[1] та Триполля[1] — і прохали приняти їх у підданьство цареви. Гетьман вирядив полковника Солонину відбирати присягу від усїх тубольцїв, а разом з тим, після прохання Лизогуба, післав на залогу до Канева переяславського полковника Дмитрашка-Райчу та нїженського — Пилипа Уманця. Боярин додав до них слобідських полковників ахтирського та сумського.
Лютого 17-го Ханенко прибув до Переяслава, щоб зректи ся своєї булави: з ним було тисяч зо 2 козаків та польских зо 3 корогви. Ромодановський та Самійлович випровадили їх до Ржищева, яко вартову залогу від ворогів укупі з доданими до них царськими козаками та війском. Тим часом місточка, близькі до Києва: Мотовилівка,[2] Хвастів,[2] Чорногородка, Бишівка, — піддали ся без змагання києвському воєводї, що вислав до них віддїл.
Місто Корсунь на умову післанця Кияшки не пристав, але корсунського полку місточка Стеблів, Камяний Брод та інші прихилились до підданьства, а білоцерківський полковник Степан Бутенко піддавсь з городком й місточками свого полку під царську руку, особисто прибув до Богуслава і заприсягнув перед Самійловичем та ґенеральним війсковим осавулою Ли-
