сенком. До ватажків дійшла вістка, що у Корсунї збирають ся сили гетьмана Дорошенка: брат єго Андрій та полковники — корсунський, торговищівський, уманський, паволоцький, брацлавський, кальницький і могилївський, та піші серденяцькі полки; а другий брат Дорошенків, Грицько — пробуває у Лисянцї. Одержавши таку звістку, Самійлович лютого 20-го вирядив декілька десятків тисяч козаків до Корсуня. З ними були Лизогуб та Ханенко з своїм мішаним натовпом, що складавсь на половину з Запорожцїв, на половину з Поляків. Боярин додав до них віддїл царського війска, а чернигівський полковник Борковський пішов до Лисянки на Грицька Дорошенка. Грицькови Дорошенкови з серденятами спочатку пощастило відбити ся від Борковського і він пішов до Корсуня, щоб пристати до свого брата Андрія та до семох єго полковників. Але біля міста Медвина[1] на Грицька Дорошенка і на Татар, що були при нему, напали козаки, що Самійлович післав до Корсуня, розбили та гнали їх 15 верстов. Грицько з одною часткою Татар запер ся у Лисянцї,[2] інші єго Татаре втїкли до Тарасівки. І в Лисянцї, і в Тарасівцї мешканцї повстали на Татар, багато перебили, 90 чоловіка взяли живцем у полон, звязали Грицька Дорошенка і оголосили себе підданими московського царя. Зараз за сим у Корсунї вчинила ся ворхобня. Полковники, що там зібрали ся і старшина загомонїли проти Дорошенка. Уперті прихильники гетьмана Петра: брат єго Андрій, шуряк гетьманів Яненченко та паволоцький полковник Гамалїя, бачучи, що супротивники беруть гору, утїкли до Чигирину, а останнї полковники і вся полкова старшина, як їх полків, так і паволоцького полку, що покинув Гамалїя, заприсягнули московському цареви перед ґенеральним осавулою Самійловича — Лисенком, і післали до гетьмана Дорошенка заклик, зректи ся бунчука та булави. Марця 4-го до отаманів в Переяслав привезено бранцїв татарських і Грицька Дорошенка, а 5-го марця прибули полковники: брацлавський Павло Лисиця, та подільский Остап Гоголь з вісткою, що під царя поприставали корсунські полковники. Отамани наказали всїм полковникам, що заприсягнули,
Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/57
Зовнішній вигляд