а вважав за таких спільників, які по наказу турецького султана мусять робити єму послуги. Так і у самих Турків таке слово — здобути-б отсего Дорошенка зо всїма єго козаками тай віддати на каторги, щоб більше нас, Турків, не баламутили і не чинили колотнечі поміж царями. От як про Дорошенка кажуть єго спільники, а свої Українцї, які ще в єго владї лишають ся, усї від великого до малого гидують з него. У самому Чигиринї при нему нема нї полковника, нї обозного нї іншого кого з старшини, щоб сприяв єму, хіба рідні єго, та писарі та суддї“.
Побачив Дорошенко, що приходить час ухопитись задля ратунку за останнїй захід, який він переховував до краю: не заманювати більш московського царя, а піддатись єму просто, щиро. Але єму хтїлось піддати ся так, щоб вимовити собі і безпешність, і тихе життя на старість, а як що можна то і гетьманський титул зберегти. Звіритись безумовно на Самійловича, якого він ображав, здавалось єму дуже небезпешним, бо тодї мусїв-би він попращати ся з своїм гетьманованнєм. Дорошенко поваживсь ще раз зробити пробу — улагодитись так, щоб заприсягнувши московському цареви, лишити при собі гетьманську повагу. І Дорошенко приміркував собі такий викрут: гетьманом єго обрало війско — війску він і мусить єго скласти, а отсе війско може єго і знову обрати за гетьмана. Але козацького війска у него на правому боцї вже не стало; правобережні полковники від него відкаснулись, козаки або подались на лївий бік, або, лишаючись на правому боцї, не хтїли єму корити ся; поспільство раз-у-раз втїкало, поновити і побільшати війско нї з кого було. Дорошенко відваживсь показати, що вважає Сїч за справжне війско запорожське, і замислив зложити свою булаву перед сїчовиками, покласти клейноди і принести перед ними присягу на вірність цареви. Не дурно-ж старійший гетьман Богдан Хмельницький вперше відобрав свій гетьманський уряд у Сїчи. З того часу у Сїчи була така думка, що сїчове товариство є найкращий цьвіт козацтва, що воно і кермувати повинно долею всеї України. Коли Дорошенків лист прибув до Сїчи, там пробували донські козаки з своїм отаманом Фролом Мінаєвим, що прибув туди, щоб у купі з запорожцями воювати Кримцїв. Кошовий отаман — знаметий Іван Сїрко, усе був тої думки, що гетьмана треба на Сїчи
