недопустимими в декоративній композиції, навіть з перспективою, що зовсім не потрібна на такій плоскосній декоративній окрасі.
Запозичені першими київськими виданнями мотиви композиції з Стрятинських друків: рамки вихідних аркушів, в формі вузеньких бічних пілястрів, орнаментованих акантовим листом і низенькою аркою над ними, що бачимо їх на виданнях: „Служебник“ 1604 року і „Требник“ 1606 року, далі не прищепилися і скоро вийшли з ужитку. Можна думати, що не полюбилися вони так видавцям, як і читачам занадто небагатими своїми формами. Так гадаємо, маючи за підставу дуже багаті на композиції вихідні аркуші, а також те, що майже не бачимо аркушів подібних до зазначених — бідних — в українських виданнях XVI–XVII стол. Ще на початку XVII стол. таку орнаментацію бачимо ми на Псалтирі лаврського друку 1624 року та на де-яких инших. В цей час вони майже кінчають своє існування. Значно пізніш цю саму композицію бачимо в Уневському виданні: „Выклад о церкви святой“ 1670 року, але цю окрасу можна вважати за останки минулих досягнень в инших місцях, і Уневські друкарі використали їх, бо не мали кращих в такій небагатій матеріально друкарні, як Уневська, що не мала спромоги замовити і виконати композицію багатшу.
Життя громадянства цього часу, його світогляд і навіть побут вимагає инших декорацій, инших форм оточення, більш відповідної композиції.
В загальній масі вихідних аркушів панує удосконалена композиція класичної арки на пілястрах на базі.
Зміни, що робили їх майстри в цій традиційній композиції, надто різноманітні, складні і в кожному окремому разі своєрідні, самостійні. Коли дивишся на ці композиції, то наочно бачиш могутність та многогранність творчих сил в українських мистців.
І коли-б у цих мистців в минулому були попередники, була-б вікова традиція і довголітня школа, тоді-б такі композиції не так вражали нас своєю безпосередністю, свіжістю і невичерпаним багатством форм.
Композиції, подібні до вихідного аркуша „Акаѳіста Успе-
16
