“мама” вживаєть ся про батька. Приміром з грузинська “мама” буде батько. З сіямська батько теж “ма”, а не “па”. На другім боці світа, в Америці, в мові північно-американських Індіянів племена “Тлатсканаїв” батько теж буде “мама”. А сі Індіяни жиють геть геть від Грузинів, — а батька звуть однаковим словом, як і Грузини.
Але слово “мати” в багатьох мовах буде “па” або щось подібного. З грузинська мати “деда”. В мові одного полуднево-американського племена Інднянів мати буде “аппе”. В московській мові “баба” буде жінка, а з татарська “баба” се дід. Але знов в мові одного ніґерського племена “баба” буде батько. Усі сі слова зявились вперше межи людий від безґлуздотого белькотаня немовлят. А діти белькотіли так тому, що їхні уста так до того сотвтрені. Тому й сталось, що назви батьків в богатьох напрямках подібні до себе у всіляких народів, хоч ті люди жиють по всіляких закутинах світа, тисячі миль одні від других.
Богато слів, які подибуємо в людській мові зявлярть ся ще ось яким робом: 3 двох старих слів складають одно нове. Приміром в китайській мові цілковито нема слова “юрба”. Яким же робом один Китаєць дає другому до зрозуміня, що мова тичеть ся юрби? В китайській мові є слова “жін”, себто людина. Окрім того є слово “ду”, себто богато. З сих двох слів Китаєць скомпоновує слово “жін-ду”, себто “людина-багато”. А багато людей — сеж і буде юрба. Таким робом складають ся з двох або трох складів дуже багато слів. В нашій українській мові багато слів зложено з двох або навіть трох окремих слів. При міром, слово “добробут”: тут два слова — “добро” і “бут”. Або ось слово “перекотиполе”, — воно зложене з трох слів “пере”, “коти” і “поле”.
Або ось ще цікавий приклад того, як викручують ся люди, коли в їхній мові бракне слів. В Америці
