чином повстали і повстають мови з мов. Окремі вимови стають по волі підмовами, а підмови — мовами. А знов мови стають все більше й більше неподібними одна до одної, що їхнє споріднене тяжко й роспізнати.
І те роспізнанє роблять не після слів, але після коренів слів та після будованя речень, як вони між собою подібні. Але ті будованя речень, а навіть манера вимовленя слів з часом відмінюєть ся.
Всіляким відміненям мов сприяють ще сусідські відносини; племена та народи мають на сьвіті поруч один одного. Часом они побирають ся між собою і таким чином мішають свою кров. З другого боку племена ворогують одно з одним, воюють і підбивають дужчі слабших мечем і огнем. Усе все провадить і все провадило до того, що племена собі перемішувались, а се дуже збільшує ті відміненя, котрі повстають в мовах окремих народів. Окрім того нарід перебирає від другого народу всілякі винаходи, а враз з тим і назви тих винаходів. Отже, тепер не мож сказати, що мова того, чи того народу завжди була, є й буде така як тепер. В давнину вона була цілковито не такою, як тепер, та й в будуччині певно відмінить ся.
Але великі відміни повстають не тільки в українській мові, а і в иньших мовах, які тільки не є на сьвіті. Теперішна італійська мова цілковито не подібна до латинської, а вона повстала з латини до котрої домішалось ще кілька мов. Так само і теперішна гиндуська мова не подібна до старо-гиндуського санскриту, хоч і повстала з него.
Так відмінюють ся мови; до тої рахуби звичайно приналежні і мови всіляких диких племен. В дикунів мови відмінюють ще швидче, ніж у просьвічених народів. Мова дикунів часом підлягяє відміненю за досить малого часу. Приміром в Америці або Африці у диких або малолюдних племен мова відмінюєть ся часом через сто або пятьдесять років. Яке небудь маленьке племено полуднево-американських Індіянів мешкає в дуже лісовій країні. Індіяни мандрують лісами цілим селом, або родинами. Ліси там величезні,
