гом часу зявились відповідні слова, та будованя речень, такі що були відповідніші молодим поколіням. Ся новина і випхала поволі з ужитку старизну тай тепер випирає. Таке випиранє теж дієть ся повільно, нераптовно.
Отже, коли мови можуть зявлятись і щезати протягом одної тисячки літ то які відміни можуть статись з ними протягом десять, або двадцять або сто тисяч літ?[1].
Кількиж минуло часу від тоді, як усі люди в сьвіті жили по звірячому? Се було принаймні сперед десять а може й сто тисяч років до нас. Про такий старезний вік людства можна довідатись після людської мови, ось яким робом:
Приміром, цікаво дізнатись, як буде застара московська книжкова мова. Про се можна довідатись з старих книжок, досить тільки приглянутись якою мовою вони написані. Через те, що стародавні московські, як і українські письменники були під впливом церковно-славянської мови, як московські так і українські книжки навіть з перед 900 літ більше писані церковно-славянщиною. Приміром — от витяг з одної старезної кинжки: “Рече царь, молю тя, отпусти нині гріх раба твоєго; аще не любо ти, а ворочуся дому моєму”, а по ново-московському се саме буде: “І царь сказал: малю тєбя, атпусті нинє грєх твоєго раба. Єслі тєбє нє люба, то я вазвращусь в мой дом”; а по українськи се буде: “Сказав цар: благаю тебе, вибач сьогодні переступ твоєму рабови. Колиж тобі не до вподоби, так я верну собі домів”. Від 1825 року Москалі за проводом С. Пушкина обли-
- ↑ Тепер досконало доведемо, що людство істнувало на сьвіті багато десяток, а може і соток років. Як про се довідались читай: “Еволюція в образках” написав Д. Герб; або “Коли, як і чому зявились на земли люди?” написав Н. Рубакин.
