Сторінка:Микола Рубакін. Про походженє та розвиток мов або як і коли народи навчились розмовляти кожний своєю мовою. 1918.pdf/49

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

кістки були знайдені подекуди на сьвіті в дуже давніх печерах та у покладах, що поосідали з води. Особливо вражає те, що в прадавніх людей в голові містилось меньше мізку, ніж тепер містить ся у найдикіщих дикуніів. Скіількиж треба було часу, щоб могла відмінитись будова людської голови та щоб вона стала більшою та поємніщою? Про се треба було при наймні сотки тисяч літ[1]. От стільки треба було часу, щоб з одної звірячої мови повстали усі теперішні мови. Але вони повстали. І коли вони істнують, — так

Котра ж з усіх мов, що істнують на світі, буде найдавнійшою?

Котраж мова вроджена людям? Котрою мовою власне розмовляли первістні люди, що зявились на світі раніш від других? Се цікавий запит. Ось що росповідає про се одна стара книжка:

Уже буде зо триста років як у Індії жив один хан на імя Джель-ель-еддін Магоммед, на прозвище Акбар, себто “Славетний”. Акбар був людиною розумною і просвіченою відносно свого часу. Він захотів довідатись яку власне мову треба вважати за вроджену людському родови.

Акбар чув від когось, що такою мовою треба вважати гебрейську мову, тому що нею розмовляв Адам, перша людина, про котрого росповідає жидівська Біблія. Але Акбар був людиною мудрою і тому незавжди впевняв ся на чужі слова, хоч вони були словами й й самого писаня. Акбар конче хтів їх справдити, чи то все правда, що йому росповідали про гебрейську мову. Він звелів взяти від батьків дванадцятеро немовлят, віднести в окремий ханський палац, а до дітей приставити дванадцятьох німих мамок. Ті мамки мали виховти тих дітей до дванадцятого року їхнього житя.

 
  1. Про се читай “Еволюція в Образках” — Д. Г. сим і доводить ся давна давнина людського роду. Людська мова — теж давна давнина.