Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/138

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

залетіла до нього в каюту через ілюмінатор, і він, пошкодувавши її, викинув назад у море. Ми були лихі на старого за його мякосердість. Адже нам так кортіло розглянути її. Вовки заспокоювали нас, запевняючи, що в океані риб-птахів буде ще більше, вони не раз залітатимуть на палубу. Кожен день небо робило нам нові сюрпризи. Вечорами полярна зірка з'являється щодалі нижче над обрієм. З'являються нові зорі. А одного вечора мою увагу притягло кілька зірок над південним обрієм. Безперечно, вони були нові. Лікар Шатров поздоровив мене з сузір'ям „Південного Хреста“. Воно справді схоже на хрест, хоча й не зовсім правильної форми.

Другий сюрприз небо принесло третього травня. Ми загубили тінь. Сонце стояло над нами в зеніті, його проміння падало простовисно, й людина, стоячи, майже не мала тіні, бо тінь від власної голови припадала якраз під п'ятами власних ніг.

Ранком того дня мені дали роботу. На нижньому містку треба було обшкрябати від залишків фарби вентилятори й заново їх пофарбувати. Спочатку здавалось, що це