Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/148

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

сенс. Колись у давні часи вогняні підземні сили, стиснуті твердою поверхнею нашої планети, вирвались тут могутніми потоками лави, що затоплювала й палила все на своєму шляху. Нині полум'я, гарячіше від розпеченої лави, клекотить у грудях пригнобленої тубільноі людности, і коли могутні внутрішні сили пісчаної Арабії рвануть так, що розірвуть свої кайдани, це полум'я вибухне страшним вибухом, щоб спалити й знести геть білих англійських панів з їхніми чорними посіпаками. І смішно стає, коли подумаєш, що англійці хотять запобігти цьому, не пускаючи на берег команди з пароплавів, що несуть червоні прапори з серпом і молотом у п'ятикутній зорі. Це не допоможе.

Лише шипчандлер мальтіянець тепло розпрощався з нами. Сюди, в цей закуток земної кулі, доля закинула кількох нащадків стародавнього лицарського ордену, а може і їхніх кріпаків. Змінивши мечі й списи (а може й лопату?) на рахівниці, метр та терези, вони перебиваються тут, хто чим може.

Ми вийшли в океан. Невеликим хвилюванням із білими шапками, погойдуючи пароплав