лого року, надзвичайно багато працювала, вивчила чукотську мову, налагодила навчання в школі. Вона завоювала величезну популярність і любов серед чукчів. Але не змогла вона завоювати дбайливого, товариського ставлення кількох місцевих працівників, що тероризували її брутальною поведінкою, похабщиною, плітками, безглуздими наказами начальства й, нарешті, вчинками до неї, що їх можна кваліфікувати, як справжнє грабіжництво: все це призвело її до тяжкого нервового захорування й примусило піти до лікарні.
Довга приполярна зима, багатомісячна відірваність од світу й тяжкі умови зимівлі важко вплинули на настрій зацькованої людини.
Прибув довгожданий пароплав, і з надмірною силою вирвалось нервове напруження, розрядившись надмірною радістю.
Дівчина просила капітана шхуни, щоб той одвіз її хоча до Уелену, тільки не бачити б остогидлих будівель і людей заточини Лаврентія.
Той погодився на її прохання. Вона сяла від щастя.
