За півгодини капітан „Нанук“ був на березі, де його відповідно поінформували про ту чудну прохачку й домагались, аби він не забирав її.
Американець погодився з громадською думкою й відмовив учительці. З тією стався страшенний удар. Лікар перелякався за долю своєї пацієнтки, але що він міг зробити в таких умовах, в яких сам ледве витримував?
Ця вчителька, в один із моментів особливої нервової депресії, подала заяву завідувачеві культбази, в якій писала, що вона більше в таких умовах працювати не може й не буде. Її звільнили. Але тому, що вона розривала контракт, який підписала перед від'їздом сюди, й за яким зобов'язувалась працювати тут не менше трьох років, їй не виплатили ні копійки грошей і навіть, навпаки, вимагали ще з неї плату за попередній проїзд на Чукотку та за харчування.
Знервовану, змучену 19-тилітню дівчину довели до відчаю. Правда, їй співчували. Співчували працівники лікарні, співчував учитель Ніколаєв, але завідувач школи, якийсь пройдисвіт Сьомушкін, і далі цькував.
