чому б нам не вдатися до старого випробуваного від Нансена, Амундсена та інших полярників способу в таких випадках — вибухом динаміту розірвати крижані затирки. Капітан зазначив, що спосіб цей не зовсім безпечний для нас: поперше, немає в нас динаміту, а лише порох, подруге, на якій віддалі від судна треба закладати міну, й якого розміру.
У книжці лікаря криголама „Вайгач“ Е. Арнгольда про експедицію „Вайгача“ 1914 р. до острова Вранґеля я знайшов опис приблизно такого самого випадку.
„Затиснуті в кригах, — пише Е. Арнґольд, — ми 3 серпня простояли, майже не рухаючись; лише о 4-й годині цього дня командир вирішив ізнову почати пробиватись; Крига надзвичайну важка, все — уламки крижаного поля й торосів, що зовсім не ламаються під вагою корабля й не розсуваються, бо надто міцно згнічені. За чотири години пройшли не більше як 850 метрів. Близько 12-ї години ночі машина зупинилася. За кригу зачепився ґвинт. Не вважаючи на всі заходи, визволитись ніяк не вдавалось, і тоді вирішили зірвати крижину толом. Пробили дірку завглиб-
