милі від судна ламана крига, а далі — „здається“ — чиста вода. Пообіді старпом[1], другий помічник, Мойсеєнко, Марієнко та я рушили перевірити Балабанову інформацію. До нас приєднались Фурман та Сінацький. Одночасно Матвєєв з кількома хлопцями пішли на схід.
Ми швидко посувались Балабановими слідами по торосах, перескакуючи через прогалини. Наша група зайшла значно далі, ніж ходив Балабан, і, вилізши на верхів'я величезного 5-тиметрового торосу, ми озирали крижані простори. Справді, тороси тут були крутіші, більш бита крига, жовтувато-брудного кольору, але вона була так згнічена й таких все ж величезних розмірів, що, зрозуміло, „Літке“ пройти не зможе. Ми, відпочивали на торосі, розмовляючи про
- ↑ Старший помічник капітана.
бування в Ґренляндії, являє величезний інтерес і варта того, щоб з нею зазнайомилась кожна культурна людина.
Все ж Міккельсен не знайшов усіх матеріялів про подорож Еріксена, що їх залишив останній. Решту матеріялів, що їх не знайшов Міккельсен, знайшов 1921 р. дослідник Ґренляндії Лауге Кох.
