визначають становище судна, віддалення од маяка, берегів, що проходять повз них. Щогодини, а іноді й частіш, вахтовий записує до журналу цифри швидковиміра. Двома нападами ви вивчаєте швидковимір і безпомилково читаєте його циферблят.
Набагато важче з такою немов простою річчю, як скляниці.
Корабельним дзвоном користуються для скляниць та тривог. Здається, надзвичайно просто підійти до дзвона, взяти в руку шкертик і вибити: бам-бам, бам-бам. Але учні звичайно замість скляниць б'ють, як дзвонарі в костьолі, скликаючи на месу, або вибивають пожежну тривогу. Перше викликає лише сміх та жарти моряків на адресу дзвонаря, а друге — загальну метушню, — шукають сокири, кишок, і зрештою радять дзвонареві піти до кока на камбуз і навчитись перше на казані, ніж одразу братися до дзвона.
Днів за два у Середземному морі зі мною трапилося перше й друге. Лише за тиждень після цього мені дозволено знову вибити скляниці.
