— Атвєтствєнной… гипо—по—по—там.
… Єсть воли волов'яча шия — Райський. Шофер не заїкається: гипопотам не скаже, скаже зайве „по“: гипо-по-по-там.
Нарешті прокинувся, умився.
Поїхали. Тоді до Хаї постукав Карло Іванович:
— Дєтошька, ті нє пайдьош на шлюжбу?
І чути незадоволений голос:
— А ти сам не догадаєшся? Не знаєш, що у мене женська хвороба?
І тихо (про себе):
— Остолоп!
Навшпиньках од дверей Карло Іванович. Але Хая кричить:
— А молока, мабуть, не приніс?
Дійсно, молока не приніс — Карло Іванович. І кидається від дверей Карло Іванович.
… Зі всіх ніг! Зі всіх ніг!..
Але напроти Пєтушков: теж на службу.
— А—а—а…
В грудях повно почуття: не сказати, не говорити, не вимовити. (На дощі лелека вбирає в шию голову і нижче. Так Пєтушков).
Конфетно, карамельно посміхається і руку плавко й обережно:
— А—а—а…
Карло Іванович ухилився:
— Ах! Залиште!
Біжить, побіг по молоко. Пєтушков конфетно, карамельно посміхається і чимчикує на службу.
В дорозі:
— А—а—а…
