Сторінка:Микола Хвильовий - Сині етюди.pdf/154

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

І сюди і туди безцвітний капелюшок. Згинається, туманно розпливається. І от —

— служба.

А потім — (нарешті)

— столовка.

Хитає беззубим ротом (він не старий), каже:

— Ми з Григорій Федоровичем…

„Ми пахали“… Це з наркомом. І так думають: тут — відповідальний там, там — відповідальний тут. Тому:

— служба, і служба „а—прима“.

… Коли Пєтушков побіг, прокинулась Яблучкина.

Стіна. За стіною Хая. Хая демонстративно вистукує закаблучками — ходить. І Яблучкина теж. Це так: два двори, паркан, біля паркану колючки. В колючках — і там собака і тут собака:

— Грр! Гав! Гав!

— Грр! Гав! Гав!

Але паркан.

На Миколаєвській церкві годинник вдарив 12. На бруку кричать грузовози.

В квартиру увійшла уборщиця. Уборщиця становиться так: між двох дверей — Хаїної й Яблучкиної.

— Баришня!

Тоді вискакують разом.

Яблучкина:

— Можете убирати… Котік вже сів на автомобіль.

(Автомобіль підкреслюється).

Між иншим: за Карлом Івановичем автомобіль не приїзджає.

Хая:

— Да, да!.. Будь ласка, скоріш, а то до нас мабуть приїде народній комісар.

(Народній комісар підкреслюється).