Сторінка:Микола Хвильовий - Сині етюди.pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

Б'ють корову в кошарі. Корова замукала і рогами — в землю. Пахне кизяками, парним молоком і свіжою кровью.

Прибігла економка (це вілла):

— Када ви, наконєц, убйотє йєйо?

— Та зараз.

… — Та січас, — кричить економка і біжить: її покликано. Сидір чухається:

— От стерво! Жалько їй народного добра.

Микита не чухається:

— Нехай. Все їдно вже сховав.

Здивований Сидір:

— Що?

— Мнясо!

— Те що буде?.. Тьху!

Микита закурив цигарку.

Пахне зеленою, пахне кизяками.

Сидір умочив у цеберку ножа і перехрестився:

— Яке небудь стерво та ще й лізе. А спитати б тебе: де ти було, як ми власть завойовували? Гівно! Одно слово — гівно та й тільки.

Потім він ріже, але не мовчить.

— Більшовицька власть, щоб ти знала, не печериця печена. Це значить воля і слобода. Як ти набиваєш собі пельку, то й иншим не перешкоджай. О!

Микита хитає головою:

— Правильно!

… Вони ріжуть корову.

.     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .

В колонії сідають обідати. Виховательки, діти.

Анфиса Павлівна подивилась на Павлину Анфисівну та й подавилась. Павлина Анфисівна сама ж невинність: вона ж не знала, що Анфиса Павлівна дитячу котлету їла.