Сторінка:Микола Хвильовий - Сині етюди.pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Анфиса Павлівна запивала водою:

— Хотіла попробувати…

Павлина Анфисівна:

— Так, так…

… Приїздить до дітей якась мама. Виховательки любязно усміхаються.

— Ваша дитина прелість, прямо удівітєльно.

Мама мліє…

… Набігає хмара літня, пахне дощем. Кричать галки над деревами літають, — перед громовицею…

… Тільки у тьоті Басі нема корзини, а в инших єсть. В корзинах — варення, котлети, білий хліб та инше…

… Навіщо?…

… До тьоті Басі приїхав знайомий. Було місячно, всі були над ставком. Місце гарне, поміщицьке: нагадує поміщиків.

Знайомий сказав:

— Уся Україна повстанська, запорізька. Куди не глянь — усюди бандити. Мабуть і за цими березами сидять, щоб вискочити, щоб перерізати усю колонію.

Павлина Анфисівна скрикнула:

— Ах!

Це вона кокетує. Всі це знають, не звертають уваги. Знайомий серьйозничає:

— Чудний українець — то він флегматик, не знать який, то він злодій з великого шляху… То він революціонер…

Тьотя Бася захвилювалась:

— Що то є вкраїнець? Пролетар — революціонер.

Знайомий сперечається, тьотя Бася назвала його „соглашателем“, лається ще; іде на терасу.

Анфиса Павлівна глибоко зітхає (їй спати хочеться) і теж іде в кімнату: корова.