І Бєлий, і Блок, і Есенін, і Клюєв
Росія, Росія, Росія моя.
Стоїть сторозтерзаний Київ
І двіста розіп'ятий я.
Связан я узловыми дорогами,
На которых повесилась Русь,
На которых трактиры с острогами
Хоронили народную грусть.
В. Александровский
На стола поклав бравнінга і на нього дивився трівожно, — редактор Карк. Згадав: холодний ранок — 905-го чи 6-го, тоді гімназистом був, це було вчора: учитель, а потім учень, а потім їх ховали в той ранок, в холодний, і дні йшли сірі, сірі — мабуть того холодний. Гімназіяльна церква і піп з жіночим обличчям. Повітове місто, болото, гуси, хмари і цвинтар на горі.
Кожний бравнінг має свою історію кріваву і темну — у нас, на Вкраїні, сьогодня: 3-го березня року нашого 5-го… а взагалі: 1922-го як довго, як курс нашого карбованця, як товарний потяг в мент відступу в невідомість — і вохкий день, і на деревах жовті сльози, а біля дерев танок умирання, — листя, а біля вокзалу метушаться сім'ї комуністів, а їх не беруть.
