нечиста, з которою вищі касти не можуть мати нїякого дїла: судри не можуть близько коло них жити, а навіть на дорозї мусять їх обминати на сто кроків, щоб не дихнути на них своїм нечистим духом.
Але не тільки ся нечиста каста, а й вищі, арійські касти відокремлені і звязані дуже дрібязковими постановами, котрі брахмани виробляли і зібралі нарешті в книгах „Ману“: вони виробили ся приблизно під середину останнього тисячилїтя перед Хр., хоч до наших часів дійшли вже в пізнїйшім обробленню, перших віків по Хр.
Але вивисшаючи себе над всїми иньшими кастами, чванячи ся своєю божеською силою, індійські брахмани не були подібні до жерцїв вавилонських і єгипетських, що збирали в своїх руках величезні богацтва, кермували економічними і полїтичними відносинами. Брахмани робили своєю монополїєю богослуженнє, занятя релїґійними і науковими питаннями, али не ластили ся на світові богацтва і пануваннє, вели житє бідне, часто навіть живили ся милостинею, а під старість ішли в пустиню. Полишаючи для народу і підтримуючи шанованнє старих арійських богів і навіть долучаючи до них ріжних дравідійських демонів, шанованих між народом, брахмани для себе, для мудрих і посвячених виробили фільософію песимістичну, що в усїм бачила зло — і в нїй не було місця взагалї нїяким богам. Вони вважали, що житє тільки одно стражданнє, всяка дїяльність, чи лиха чи добра, родить також тільки страждання, тому за найкраще житє вважали повну бездїяльність, а ідеалом — можливе умертвленнє тїла, аби позбути ся його и розпустити ся в Брахманї, божеськім елєментї, що наповняє собою світ.
9. Буддізм. Таке відчуженнє найбільше освіченої верстви від житя і його практичних інтересів було, розумієть ся, дуже шкідливе. Вона зробила духову культуру своєю монополїєю, відсунула від неї иньші верстви, а не давала їм нїчого крім легковаження інтересів практичного житя. Різке відчуженнє каст, замкненнє їх в тїсні межі й обплутаннє житя їх дріберковими правилами теж не впливало добре.
