Воно й викликало против себе реакцію в буддізмі — одній з великих світових релїґій великого культурного значіння.
Вона вийшла з півнїчно-східньої Індії. Приблизно коло року 550 перед Христом в аристократичнім родї Сакія (з касти кшатрів), в сімї царя, чи краще сказати по нашому — князя одного з дрібних князївств на північ від долїшнього Ґанґа родив ся хлопець Сіддарта, який дійшовши лїт, покинув двір свого батька, розчарований в житю, і пристав до брахманів пустельників. Не вдовольнив ся він кінець кінцем і їх мудрістю і став головою нової релїґійної школи, яка прославила його під іменем Будди („той що дійшов знаня“), инакше Сакія Муні (мудрий Сакія), або по імени його сїмї — Ґотама. Його проповідництво припадає на кінець VI і початок V віку перед Хр. (вмер він коло року 480,) але про нього і його науку взагалї знаємо не богато певного. Те житє його, яке пізнїйше зявило ся, являєть ся лїтературним твором, що має вияснити психольоґію чоловіка, який переконуєть ся в марности житя і шукає в собі моральної утїхи і рівноваги (се житє потім, під іменем історії Варлаама і Йоасафа здобуло незвичайну популярність і було звісне і у нас на Українї ще з княжих часів). Наука Будди була розроблена і приведена до системи на соборах його учеників — з них перший відбув ся зараз по смерти Будди, третїй 250 лїт пізнїйше, і властиво тільки з сього часу, з III віка перед Хр. починаєть ся історія буддізму. В сїм часі (в 250–230-х роках перед Хр.) він знайшов могутного і що важнїйше — благородного прихильника в царі Асока, що володїв великою державою Магада в північній Індії і зробив незвичайно багато для популяризації буддізму в його найбільш благородній формі — релїґії любови й гуманности.
Сама по собі ідейна сторона буддизму опираєть ся на брахманських поглядах на житє як на стражданнє і доводить їх до крайніх виводів: треба вести до того, щоб істнованне зникло, для сього радить ся „середня путь“ між крайнїм аскетизмом і привязаннєм до житя. Не треба привязувати ся нї до доброго нї до злого, нї в що не вкладати свого житя. З таким переконаннєм тратить значіннє всяке богослуженнє,
