Сторінка:Михайло Грушевський. Всесвітня історія (1920).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 4 —

Для лекшого перегляду минувшину тих вибраних культурних або історичних народів переходили в таких всесвітнїх історіях по порядку, представляючи, як від одного до другого історичного народу переходйли культурні здобутки, сила і значіннє в житю людства. Так укладали ся всесвітні історії в останнїх столїтях.

Але в новійших часах така вибірка вже не вдоволяє людей. Історичні дослїди викривають все нові звязки між ріжними народами і їх житєм; в минувшинї навіть ріжних підупалих, мало культурних народів виявляють ся форми і становища пережиті і забуті иншими, культурнійшими, і сї форми помагають вияснити ті дороги, котрими йшов розвиток народів культурнїйших. „В історії бувають днї смутні, але нема безплодних“, справедливо завважив оден з визначнїйших дослідників старинної культури. Всесвітня історія тепер все більше хоче бути історією всього людства, а не тільки деяких вибраних народів, і по малу до сього зближаєть ся.

З другого боку, давно перейшла вона за ті межі, від яких її, бувало, починали, і йде все далї назад в глибину віків. Давнїйше вона починала ся від писаних памяток і тих переказів, які були записані про старину у того чи иньшого народу. Але такі перекази, списані в пізних часах, з розвитком письменства, часто бувають зовсїм не вірні, і письменні памятки починають ся не однаково: у деяких народів дуже пізно, а багато народів і зовсїм зістало ся без письменности — так жили, так і вимерли. Тому сучасна наука стараєть ся висвітлити минуле житє і там, в тих часах, де не помагають памятки письменні.

Вона користуєть ся для сього слїдами й останками старого житя, які знаходять ся в землї, в водї, в печерах (так званими останками археольоґічними).

Придивляєть ся до старих звичаїв, які заховали ся чи в житю сього ж народу пізнїйшннх часів, чи у иньших народів, у яких старинне житє задержало ся повнійше: деякі народи, так звані дикі, дожили до наших часів в такім станї, як предки наші, скажім, жили тому три —