дореволюційним способом мишлення, у вчасти котрого нам нїяк не можна зіставатись!
Велика революція, пережита нами, була не тільки увільненням від царської деспотії, але й від уз того бюрократичного формалїзму, що завданнєм своїм ставив полонити всяку інїіятиву, гальмувати всяку самодїяльність людини і громадянства. Воно, се громадянство, навикши ходити як віл у ярмі, ще не може відразу навикнути до самодїяльности й інїціятиви, далї жде всього з гори — щоб йому звідти щось виразно позволили (по старому принципу — що не дозволено, то, можливо й заборонене), до чогось закликали, щось задекретували. Тим часом новий лад власне чекає від громадянства, щоб воно як скорше, не гаючи ся, само орґанїзувало ся відповідно новим прінціпам свободи й самодїяльности, приноровляючи ся до обставин місцевого житя, до вимогів даного моменту, — аби скріпити новий свобідний устрій і забезпечити його від усяких лукавих замислів явних і тайних ворогів свободи й демократизму.
І так мусить бути. І ранїйше явна була неможливість правити і кермувати житєм усеї двіста мілїонової Росії, з її безконечними відмінами національностей і областей, культурних і економичних умов, навіть в сорозмірно спокійних обставинах і налажених формах правлїння. Як можна тепер, від тимчасового правительства, чекати всякого розпорядку, нормовань і декретовань усього, коли сьому правительству приходить ся розриватись між скріпленнєм фронту, занедбаного старим режімом, страшенним розвалом тилу, сотвореним тим же режімом, і укрі-
