товно, скільки є змоги, — але рішучо, рішучо, рішучо! як говорить старе прислівє: твердо що до самої річи, мягко що до форми.
Перед вагою моменту і відповідальністю, яку він кладе на всїх нас, мусять відступити на другий плян всякі иныші огляди й рахунки.
Воля нашого народу мусить бути сповнена.
Резолюції внесені на вселюдних зборах, громадських і партійних зїздах, конференціях і нарадах останнїх тижнїв не полишають нїякого сумніву що до тої полїтичної плятформи, на якій обєднують ся всї активні елєменти української людности. Се старе наше домаганнє широкої національно територіяльної автономії України в російській федеративній республїцї, на демократичних підвалинах, з міцним забезпеченнєм національних меньшостей нашої землї.
Инакше і бути не могло. Домагання народоправства і суто-демократичного ладу на Українї в відокремленій, „незмішаній“ автономній Українї, звязаній тільки федеративним звязком чи то з иншими племенами словянськнмн чи то з иншими народами і областями Російської держави — се старе наше гасло. Підняте ще в 1840-х роках найкращими синами України: Шевченком, Костомаровим, Кулїшем,
