Сторінка:Михайло Грушевський. Звідки пішло українство і до чого воно йде (1917).djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

найбільший порт Німеччини, се осібна держава, тому що Гамбурґ являєть ся окремою міською республїкою в складї Ґерманської федерації? хіба він скаже, що через те йому як Прусакови нема до моря приступу — що Прусію відтинає який небудь Мекленбурґ або Ольденбурґ? або що Баварія се чужий край, де йому нема притулку? Нема там сього, і так само не буде сього і в федеративній Росийській республїцї.

Наші завдання.

Українцї не мають бажання від когось віддїлюватись, відмежовуватись — вони хочуть тільки, щоб їм і всьому громадянству України була змога порядкувати краєві справи, будувати долю краю без усяких стороннїх втручань, і без можливости таких втручань. Вони знають свої сили і засоби, й певні того, що коли край буде мати таку волю і буде забезпечений від усяких гальмовань і втручань з боку, він буде розвиватись настільки сильно і успішно, що йому не треба буде яких небудь штучних огорож від чужих впливів чи конкуренцій.

Ми маємо так богато свого, що нам нема чого зазїхати на чуже. Ми знаємо, що́ може наш нарід, і ми не боїмо ся, що хтось потягне йому щось зпід носа, коли Українцї зможуть розвинути відповідно свої сили і засоби. Наш край великий і богатий, оден з найкращих країв на світї, сотворений для развитку великої, економично сильної держави. Український нарід повний житєвої сили, енерґії, здібний, витрівалий, високо здатний до орґанїзації, до громадскої солїдарности. Національні почутя — стільки віків боротьби против усяких напастників, що наступали на волю і добро України, звязали міцно, вхопили національним обручем всї верстви українського громадянства — від панських і буржуазних груп до пролєтаріїв. Досить відкрити людинї очі на те, хто вона, щоб бути певним її вірности національний дісціпілїнї. З сею міцною одністю наш Укранїський нарід становить велику силу, суцїльну глибу, монолїт, якого нема иньшого в східній Европі.

На нїм може безпечно оперти ся і Росийська республїка, коли зрозуміє його значіннє — коли усвідомить собі, що не гальмувати орґанїзаційну енерґію українського народу їй треба, не обмежувати її, а власне дати всяку змогу развинути ся їй вповнї. На сїм каменї — як вірували наші дїди Кирило-мефодіївцї зможе оперти ся і Словянщина. Він зможе відограти велику ролю в будучій орґанїзації Европи[1].

 
  1. Про се я може поговорю незадовго в иньшій книжечцї.