Конт і Сен-Сімон під кінець розійшлись, Конт і його ученики можливо затушковували ідейну залежність їх праці від Сен-Сімонових ідей; як сказано вже, Конт більш налягав на звязок своїх ідей з поглядами Монтескіє і Кондорсе і промовчував Сен-Сімона, а декотрі з контистів навіть навпаки — доводили вплив Конта на Сен-Сімона.[1] Одначе залежність діла Конта від вище наведених ідей Сен-Сімона на підлягає сумніву. Своїм „Курсом позитивної фільософії“ (6 томів, 1830—1842) Конт сповняв проґраму „підсумку окремих наук“, поставлену Сен-Сімоном, його побажаннє бачити „добру історію минувшини людства“, котра б давала проґноз його будуччини, і начеркував нову проґраму нової науки про суспільність, тої „соціяльної фізики“, котра б уставила закони соціяльного розвою, такі ж певні та непохитні як закони фізики. Тільки — і в сім Конт не додержав ся на висоті гадок свого учителя, — він упростив його концепцію соціяльних факторів. Лишив без відповідної уваги все сказане Сен-Сімоном про фактори економичні, індустріяльні, клясові, і в основу своєї концепції взяв тільки фактор духовий, псіхольоґичний — принаймні в тій більш суцільній части своєї історії соціяльного розвитку, котра у нього доводить ся до нової европейської історії.[2]
Перед усім уставляє він систему окремих наук, їх „єрархію“ в порядку їх складности — від загальнійших і простійших до більш складних, скомплікованих. Се славна Контова „клясіфікація наук“, яка уставлає їх в такім порядку: математика, астрономія, фізика, химія, біольоґія, і за біольоґією, яка студією устрій і функції живих, чи орґаничних тіл, по гадці Конта, мусить бути ще наука, присвячена устроєви, розвоєви і функціям людської суспільности. Сій будучій науцї він дав назву соціольоґії, яка й зістала ся за нею, невважаючи, що такий термін, зложений з двох ріжномовних слів — одного латинського, другого грецького, викликав чимало опозіції. Ціла половина Контового „Курса“ (тт. IV, V і VI) присвячена виясненню принціпів і завдань сеї нової, ним постулірованої науки. В дусі Сен-Сімона сі завдання і методи ставлять ся по анальо-
- ↑ Про причину розходження Конта з Сен-Сімоном оповідають, що Сен-Сімон був невдоволений, що Конт за-мало рахуєть ся з значіннєм реліґійного і „сентіментального“ фактора в соціяльнім житю. Але не кажучи, що Конт в сім напрямі під кінець, в своїй „Позитивній Політиці“ пішов навіть дальше від Сен-Сімона, взявши на себе орґанізацію пової церкви, — він і в своїм „Курсі позитивної фільософії“ розвинув як раз найбільше „реліґійно-сентіментальну“ сторону людського житя.
- ↑ В написаного про Конта найкращою зістаєть ся популярна праця Д. С. Міля: Auguste Comte and Positivism, 1865, В вид. 1882.
Дуже старанну моноґрафію про Контову соціольоґію написав F. Alengry, Essai historique et critique sur la sociologie chez Auguste Comte, 1900.
