вони являють ся доказами паралєльного розвитку людського житя в ріжних краях і у ріжних пород. Такі соціяльні явища як умичка і узаконена ворожнеча чоловіка з ріднею жінки і навзаєм, обовязкова женячка по-за межими роду (т. зв. екзоґамія), віно або купля жінки, конкуренція батьківства і материнства (патріярхату і матріярхату), тотемізм, родова орґанізація, сепарація мужської кляси і т. ин. — всі сі явища, які стрічають ся на всіх кінцях землі, зовсім не свідчать про якісь мандрівки чи передачі, а в величезній більшости своїй являють ся явищами самостійними, які показують, що соціяльне житє людства розвивало ся в формах, які мали між собою богато подібного.
Ся то подібність, дуже давно помічена „політиками“, і піддала творцям соціольоґії надію на те, що досліди над соціяльними формами дадуть можливість уставити ту внутрішню звязь, яка істнувала між сими формами, ту внутрішню необхідність, яка кермувала їх змінами і переходами, або як вони висловлювались — можливість, послугуючись методами фізики, вивести закони соціяльного розвою такі ж прості й непохитні як закони математичні, котрі могли б не тільки обяснити дотеперішні фази соціяльного розвою, але й показати, як буде сей розвій іти в будучий, які форми політичні і соціяльні переходитиме людське громадянство. Перед очима сих зачинателів соціольоґичної науки, під вражіннями успіхів природних наук, стояла така „соціяльна фізика“, котра б наблизила людство „до божеського передбачування“, як висловляв ся Сен-Сімон, — „бачити для того щоб передбачати“, як формулував завдання позитивної науки Конт. Се здавалось можливим, бо соціяльний розвиток вони сподівались звести до таких же простих і точних законів, як ті що кермують природними явищами, „простійших навіть ніж математичні.“ І Конт, як ми бачили, пробував навіть вивести з фактів історичного розвою такі закони. Але в дальшій науковій праці се завданнє показалось далеко тяжшим до переведення.
Перед усім повстає питаннє, чи людське житє взагалі може бути зведене до таких механичних взаємовідносин і залежностей, які помічають ся в природі неорґаничній або орґаничній. Ідея і вираз „закону“ був перенесений до сеї природної сфери з сфери відносин соціяльних, державних, щоб дати вираз понятю необхідности, загальности і обовязковости певних явищ в даних обставинах. Але з тим самим перенесеннєм радикально змінивсь і зміст терміну. Бо ж у відносинах соціяльних закон являєть ся актом волі, при тім волі свідомої, яка ставить певну мету, за для котрої так а не инакше мусять поступати члени даної орґанізації (держави). З перенесеннєм же сього терміну в сферу відносин природних відпав від нього і елємент волі, як причини закону, і елємент
3*
